skip to Main Content

Кремль не полишив своїх планів знищити Україну як зовні, так і зсередини – екс-командир “Альфи”

В Україні є запит на власні ПВК, але потрібен державний контрольОлександр УстименкоФото: Апостроф / Дмитро Олійник

Про війну на Донбасі, реформу Служби безпеки України та диверсійну загрозу в Україні “Апостроф” поспілкувався з колишнім начальником Центру спеціальних операцій “А” СБУ (2015-2020 рр), а тепер експертом Українського центру аналітики і безпеки, генерал-лейтенантом Олександром Устименком.

– Служба безпеки, як в цілому, так і окремі її підрозділи, грала і продовжує відігравати велику роль у протидії агресії Росії, Ви очолювали спецпідрозділ “Альфа”. Багатьох українців вже 7 років турбує питання: чи можна було “викурити” російських спецпризначенців, які захопили Верховну раду Криму, завадивши окупації півострова?

– З точки зору тактичних дій – це мала бути комплексна антитерористична операція по звільненню об’єкта державної влади, захопленого великою кількістю добре озброєних та екіпірованих людей. Тому легко це б не далося, але за підтримки підрозділів МВС, на той час Внутрішніх військ та, звісно, місцевої влади – це було цілком можливо.

– Далі був Донбас. Тоді люди дивувались тому, як легко вдалося захопити луганське і донецьке управління СБУ. Чому так сталося?

– Я можу пояснити це на прикладі Луганська, оскільки наш підрозділ був задіяний саме на Луганщині. Керівництво СБУ напередодні цих подій залучало нас для затримання ватажків та рядових “казаків”, російської агентури, яка була в Луганській області. За два дні до захоплення луганського управління СБУ загалом було затримано близько 40 громадян України, Росії і навіть Німеччини. До речі, ці люди потім керували захопленням управління, бо з відділків міліції, куди нам був наказ їх передавати після затримання, вони дуже швидко вийшли.

Керівництво вважало, що завдання виконано, ситуація мала стабілізуватися, ми виїхали на Київ і буквально наступного дня було здійснено захоплення управлінь СБУ.

На той час в регіоні діяла розгалужена ворожа агентурна мережа та велика кількість агентів впливу

Щоб подібна ситуація була неможливою в майбутньому, Україні необхідна дієва система національного спротиву – територіальна оборона, рух опору та система військово-патріотичного виховання.

– Кажуть, що проти наших “кіборгів” в Донецькому аеропорту воював елітний спецпідрозділ ФСБ “Вимпел”. Це правда?

– В січні 2015 року наш підрозділ був задіяний військовим керівництвом в районі ДАПу. Під час постановки одного із завдань нам повідомили, що там можливо знаходяться спецпризначенці “Вимпела”. Це були дані розвідки. Підтвердження, що на окупованих територіях і зараз присутні співробітники спецпідрозділів ФСБ чи сил спеціальних операцій РФ ми бачимо на відео, які здобули наші розвідники: снайперські пари з озброєнням та оснащенням, якого не могло і не може бути у “військослужбовців” “ЛНР” і “ДНР”. І вони це точно не “знайшли в шахті”.

– На Вашу думку, чи був саме військовий, прикладний сенс утримувати цей об’єкт?

– Однозначно був, і з військової точки зору, і з моральної. Якщо казати емоційно, то завдяки ДАПу слово “кіборг” зараз для нас це символ готовності битися до кінця. Аеропорт знаходиться практично в Донецьку, тобто з військової точки зору однозначно сенс був. Аеродром зараз проти нас не використовується, а наші сили знаходяться дуже близько біля Донецька, на самих підступах до нього. І оборона ДАПу зіграла в цьому вирішальну роль.

Диспетчерська вежа донецького аеропортуФото: Getty images

– Будь-яка війна сприяє зловживанням по обидва боки фронту, і ще в 2015-2016 роках керівництво Антитерористичного центру при СБУ створило мобільні групи, які боролись в зоні АТО з незаконним переміщенням товарів через лінію зіткнення. Ви в той час також перебували на фронті. Можете оцінити масштаб проблеми? Наскільки успішною буда ця боротьба?

– На жаль, дійсно мало місце незаконне переміщення товарів. Для боротьби із таким явищем, були створені зведені мобільні групи. Коли один правоохоронний чи військовий орган бере на себе якусь відповідальність чи напрямок боротьби з чимось, ми розуміємо, що є спокуси і можуть бути зловживання з боку виконавців. На той момент товари через контрольні пункти в’їзду-виїзду АТО з одної на іншу сторону возили цілими фурами. І ми ж розуміємо, що мова йде не тільки про незаконне переміщення продукції. Цими каналами користувалась також ворожа агентура, переміщувалась зброя та вибухівка. Це явище потрібно було припиняти. Тому наприкінці 2014 року керівником Антитерористичного центру й були створені саме зведені, або міжвідомчі групи, до складу яких входили співробітники СБУ, Прикордонної служби, Нацгвардії, МВС та Державної фіскальної служби. В мобільних групах діяли такі хлопці, як Андрій Галущенко “Ендрю” – людина, яка йшла на цю боротьбу безкомпромісно. Як наслідок – група потрапила в засідку і загинула (це відбулося у вересні 2015 року, – “Апостроф”).

Був ще один випадок, менш відомий, ніж з групою “Ендрю” – недалеко від місця загибелі групи “Ендрю” також із засідки була обстріляна інша зведена група. В ній були представники Служби безпеки, Нацгвардії та ЗСУ, вони всі отримали поранення, але лишились живими.

Тобто, мобільні групи діяли активно, і не менш активно діяли сили, яким ці групи перешкоджали. Я сподіваюсь, що станом на зараз картину вдалося переламати, адже багато зусиль було на це покладено.

– Ще з 2015 року на Донбасі фактично ведеться позиційна війна, у якій дуже важливу роль відіграють снайпери. Зараз втрати від ворожого снайперського вогню збільшились. Чому?

– В умовах позиційної війни снайпери – це зручний інструмент для деморалізації та нанесення втрат противнику.

Тому ворог залучає проти нас штатні підрозділи снайперів, підготовлені фахівцями з Російської Федерації, та й самі співробітники спецпідрозділів РФ беруть активну участь у війні, використовуючи сучасні зразки озброєння, прилади спостереження і БПЛА. Порушуючи домовленості, ворог полює за українськими бійцями, які несуть чергування на передових позиціях.

Фото: Апостроф / Дмитро Олійник

Відповідно, надважливим зараз є оснащення наших підрозділів в достатній кількості сучасними нічними та тепловізійними засобами спостереження, зв’язку, тактичними БПЛА, антидроновими рушницями, засобами РЕБ, обладнанням, що виявляє оптичні засоби противника і контрснайперськими комплексами. Такий підхід дозволить зберегти життя наших військових на передовій.

Інший важливий елемент протидії – це централізована робота контрснайперських груп.

Тому завдання кожного відомства, яке залучене до операції об’єднаних сил, забезпечити якісну підготовку особового складу та надати їм сучасне озброєння і обладнання.

– Яка зараз інтенсивність задіяння спецназу на фронті, порівняно з минулими роками?

– Мені зараз важко судити про таку інтенсивність, бо не маю достатньо інформації – вона є закритою. Але я впевнений, що досвід, набутий за попередні роки особовим складом і офіцерами спеціальних підрозділів СБУ, Нацгвардії і Сил спеціальних операцій дозволяють проводити ефективні операції.

Як приклад, в 2014 році рішенням керівництва АТО був сформований міжвідомчий підрозділ по боротьбі з ДРГ. До нього входили представники різних відомств. Від СБУ там були оперативні, технічні, бойові підрозділи, групи планування та розвідки.

Тобто це було невелике, але по-своєму унікальне мобільне угруповання, яке діяло надзвичайно ефективно. Цими силами можна було проводити, наприклад, блокування районів та фільтраційні заходи.

Скажу також, що хоч питання інтенсивності використання спецназу дійсно цікаве, але зараз важливий ступінь готовності всього сектору безпеки.

– До речі, як ви оцінюєте ефективність ССО у розрізі наближення цього виду військ до натівських стандартів?

– Я сам починав в цих підрозділах, тому можу дещо говорити за хлопців. Дійсно, ССО зараз переживає трансформацію, яка надає їм спроможності не просто бойового підрозділу, це сукупність можливостей, які потрібні країні саме зараз.

Прийнято Закон “Про національний спротив”, де визначено, як ми будемо діяти, які сили можуть бути залучені під час спроби окупації нашої території. Згідно з ним, керівник ССО відповідає за формування руху опору. Сили спеціальних операцій це не просто добре озброєні та треновані бійці з автоматами і кулеметами. В них є також багато інших завдань, які на них зараз покладені. Це і проведення спеціальних психологічних операцій, і організація руху опору. Тобто зараз це дуже потужний інструмент, який дійсно набуває нової якості. Я так розумію, що був етап формування, зараз етап набуття і розширення спроможностей. Я дуже сподіваюсь, що він буде успішним, всі передумови для цього є, в тому числі і підтримка західними партнерами саме цього виду сил. До речі, два підрозділи наших ССО стоять на бойовому чергуванні НАТО, і це також визнання.

Бійці Сил спеціальних операційФото: УНІАН

– Велику хвилю ентузіазму викликало застосування ЗСУ “Байрактарів”. Чи змінить воно кардинально наше положення у війні на Донбасі?

– У нас є гарний приклад – війна в Нагірному Карабасі. Я впевнений, що наші фахівці вивчають цей досвід. Азербайджан висвітлював роботу безпілотної авіації дуже широко, вони не приховували цього. Ми бачили комплексне застосування засобів розвідки і ураження. “Байрактар” був лише одним із сегментів, досить ефективним, тому наявність такого озброєння для нас має дуже велике значення.

В мене є сподівання, що разом з “Байрактаром” через певний час в стрій стануть і новітні розробки КБ “Луч”, які презентували на виставках. Насправді, потрібно не так вже багато коштів, щоб отримати свої високоефективні вітчизняні БПЛА, які якісно підсилять спроможності Збройних сил України.

– З нашого боку на Донбасі від самого початку воювали ЗСУ і добровольчі формування, але ніколи не було такого явища, як приватні військові кампанії. Як особисто ви ставитеся до умовної української ПВК?

– Так, з нашої не було. А ось з російської сторони з 2014 року воювали бойовики так званої ПВК “Вагнера” під командуванням Дмитра Уткіна. Вони в тому числі були причетні до збиття Іл-76 над Луганськом, коли загинули 40 десантників 25-ї бригади і 9 членів екіпажу. Зараз цей підконтрольний Кремлю підрозділ знову на слуху в зв’язку з “вагнергейтом”.

Якщо ж говорити, чи потрібні Україні свої приватні військові компанії, то ми бачимо і розуміємо, що запит на це у суспільства є. Зараз в Україні близько півмільйона учасників бойових дій, людей, які пройшли АТО і ООС. Багато хто з них, на жаль, не зміг пройти соціальної адаптації і повернутись до цивільного життя, так як ми не маємо повноцінної системи реабілітації ветеранів і цим переважно займаються волонтерські організації і самі ветерани. Дехто з бійців, що повернулись з Донбасу, знайшли себе в патріотичному вихованні молоді. Та є чимало людей, які готові застосувати свої знання і досвід, набуті на війні, задля хороших справ. І ось вони могли б професійно реалізовуватись на законних підставах в подібній ніші.

Досить багато колишніх українських військовослужбовців підписували контракти на свій страх і ризик, працювали в складі іноземних охоронних компаній в Іраку, Афганістані та супроводі суден в Аденській затоці.

У нас є Збройні сили, які досить успішно беруть участь в миротворчих місіях та у складі підрозділів НАТО. Тому участь української ПВК в бойових діях – це велике питання.

Якщо ж ми кажемо про надання консалтингових послуг – можливо, охорони чи розмінування – то це потрібно спочатку юридично врегулювати під контролем держави, а потім жорстко контролювати.

Фото: Апостроф / Дмитро Олійник

В нас вже є приклад ПВК “Вега” – колишній громадянин України, проживаючи на Кіпрі, створив компанію, яка здійснювала консалтинг проасадівських сил у Сирії. Через це Україну почали звинувачувати в допомозі уряду Асада. Тому має бути жорсткий контроль держави над ПВК і їх контрактами, в разі прийняття такого закону.

– Говорячи про ПВК, але російську – “Вагнер”. Чи реально було захопити той літак без великого ризику для пасажирів, та загалом вдало провести операцію?

– Інформація зі ЗМІ та відкриті висновки ТСК дають недостатньо даних про всі деталі планування цієї операції. Аналізуючи те що зараз відомо, можна сказати наступне: ризики були на всіх етапах операції, але теоретично вона могла бути успішною.

– Давайте повернемось до вашого попереднього місця роботи – СБУ. Парламент скоро може ухвалити профільний закон, який дасть старт реформі служби. Які плюси та мінуси Ви в ньому бачите?

– За роки війни Служба пережила значну трансформацію відповідно до викликів російської агресії. Наприклад, було змінено багато підходів в підборі особового складу, підготовці як оперативних співробітників, так і керівників, створено нові підрозділи, СБУ значно підсилилась технічними засобами.

Те, що я бачу як колишній керівник антитерористичного підрозділу: його завдання та функції залишаться, служба і надалі виконує функції боротьби з тероризмом, залишається, як я розумію, і центр спеціальних операцій.

Але, щоб приймати такий закон, а потім переходити до реалізації його положень, треба чітко розуміти об’єм завдань, який стоїть перед службою. Головне – не допустити ослаблення СБУ – війна ще далеко не скінчилась. Ще один важливий аспект – під час кадрових маневрів і запланованого скорочення співробітників необхідно втримати на службі фахівців, від ефективності роботи яких в наш час дуже багато чого залежить. Не говорячи вже про те, що підготовка кожного такого професіонала обходиться державі дуже недешево. Якщо ж в результаті змін фахівці зі служби підуть, то самі розумієте, як це позначиться на рівні безпеки й обороноздатності держави.

Якщо в результаті змін буде підсилена контррозвідувальна, аналітична та оперативно-розшукова складова, реформу Служби можна буде вважати успішною.

– Стосовно “Альфи”, якою Ви керували у 2015-2020 роках – що в ній змінилось? А що змінили б Ви?

– Керівництво СБУ поставило завдання в найкоротший термін переформатувати підрозділ відповідно до нових загроз та викликів. Була повністю змінена штатна структура, чисельність, система відбору та підготовки, проведено переозброєння, запроваджені сучасні практики спецслужб США та Великобританії.

Що б я зараз змінив у Центрі спецоперацій, боротьби з тероризмом та захисту учасників кримінального судочинства? Гадаю, функції, пов’язані з захистом учасників кримінального судочинства повинні відійти до окремого органу, який буде займатися захистом всіх свідків. Можливо, має залишитись якась невелика роль для захисту співробітників служби, яким загрожує небезпека, але центр спецоперацій має займатися тільки спецопераціями. Окрім цього, еволюція скажімо штатної структури має відбуватися постійно відповідно до викликів. Підрозділ має бути і мобільним і здатним постійно реагувати на всі загрози на території України.

Співробітники СБУ під час навчаньФото: Апостроф / Роман Пєтушков

– Стосовно матеріального забезпечення співробітників СБУ – чи адекватне воно, на вашу думку?

– На даний час рівень фінансування СБУ не є достатнім.

Було б добре, щоб в запланованій реформі Служби безпеки було закладене усунення існуючого дисбалансу між рівнем грошового забезпечення в СБУ і новостворених антикорупційних та правоохоронних органах. Мова йде не лише про зарплати, але й фінансування розвитку структури.

Треба розуміти, що держава не може нехтувати інтересами людей, які щодня ризикують заради неї власним життям.

Щодо Центру спецоперацій ситуація зараз краща, ніж в цілому по Службі, за ініціативи голови СБУ – керівництво держави та уряду у 2017 році суттєво збільшило фінансування.

– Рік тому назад ви пішли у відставку – чим займаєтесь зараз?

– Це громадська і волонтерська діяльність. Намагаюсь використовувати мій досвід служби не тільки з метою аналізу того, що відбувається, а й надання порад, консультацій з точки зору оптимізації якихось процесів, які принесуть користь державі.

Зараз я беру участь в діяльності Українського центру аналітики та безпеки, де працюють люди, що мають серйозний практичний досвід та унікальний рівень обізнаності у сфері безпеки.

– Зараз мусується питання російської загрози на нашому кордоні. А яким, на Вашу думку, є нині рівень терористичної та диверсійної загрози в Україні?

– Я вважаю, що на сьогодні він є дуже високим. Іде війна, ми прекрасно розуміємо, що є об’єкти, які завжди будуть являти інтерес для ворога. Ми були, є і будемо ціллю терористичної загрози з боку РФ, адже Кремль не полишив своїх планів знищити Україну як зовні, так і зсередини. Не сію паніку, але ми маємо ставитися до цієї ситуації серйозно. Вона може загостритись в будь-який момент. Елементи нашої критичної інфраструктури та військові об’єкти повинні бути надійно захищені. Ми пам’ятаємо як вибухали склади та арсенали, а в мирних містах гинули від вибухів співробітники СБУ і Головного управління розвідки.

– Чи зможе Україна у разі повномасштабного наступу Росії відповісти ударом вглиб її території?

– Чим слабші ми, тим вища ймовірність вторгнення. Щоб бути готовими до цього, нам потрібне багаторівневе планування відсічі з комплексним застосуванням сил оборони і безпеки.

Якщо відбудеться широкомасштабний наступ Росії, я думаю, що наше військово-політичне керівництво повинно приймати рішення щодо ураження ворожих об’єктів, де б вони не знаходилися.

Коли постає загроза виживанню країни, ворога потрібно знищувати будь-де.

Джерело: Кремль не полишив своїх планів знищити Україну як зовні, так і зсередини – екс-командир “Альфи”

Комментариев: 0

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back To Top